Герой України Роман Ратушний назавжди у київських вулицях

Є в Солом'янському районі вулиця, яка пам'ятає людину двічі. Сперш, коли він ходив нею як активіст, захищаючи зелені схили поряд. Через певний час, коли його ім'ям її назвали посмертно... Вулиця Романа Ратушного, колишня Волгоградська, пролягає впритул до Протасового Яру. Це не збіг. Це вирок.

Хлопець із двору, де горіли дерева

Роман Ратушний народився 5 липня 1997 року в сім'ї, де громадянськість була нормою. Його батько Тарас - активіст руху «Збережи старий Київ», мати Світлана Поваляєва - письменниця. Протест і слово були мовою вдома ще до того, як він навчився ними користуватись публічно.

У 17 років хлопчина застав Євромайдан. У ніч на 30 листопада 2013 року він був серед студентів, яких «Беркут» бив кийками на Хрещатику. Роман встиг утекти, «пропустивши кілька ударів», як потім розповідали очевидці. Але не пішов. Ні тоді, ні потім.

У лютому 2014 року він знову в епіцентрі подій, але вже в найжорсткішій фазі революції. Пізніше брав участь у протестах за реформу МВС, за розслідування злочинів Майдану. У 20 років Роман мав власну система переконань.

Паркан у лісі

Протасів Яр - урочище в серці Солом'янського району. Двадцять гектарів схилів, дерев і стежок у трьох кілометрах від Хрещатика. Кияни тут гуляли десятиліттями. 

У 2004 році частину землі передали приватній компанії. У 2007-му, за мера Черновецького, Київрада переклала ділянку в зону житлової забудови. Потім прийшов забудовник дніпровської фірми «Дайтона Груп».

У липні 2018 року вони звели паркан і оголосили: тут буде три 40-поверхівки.

Роману Ратушному було 20 років. Він прийшов до паркану одним із перших.

«У 21 рік хлопець долучився до захисту урочища», - написав потім один із журналістів, - «де на нього поклав оком дніпровський забудовник». Роман очолив ініціативу «Захистимо Протасів Яр», а 2019 року однойменну громадську організацію. Молодий активіст без грошей, зв'язків і влади проти великого бізнесу з юристами, лобістами і телефонами до кабінетів.

Погрози, президент і фейковий акаунт

2019 рік приніс не лише суди. У жовтні Роман оприлюднив записи погроз фізичною розправою. Серед тих, кого він називав,  заступник керівника Офісу президента Андрій Смирнов і бізнесмен Геннадій Корбан, якого активісти пов'язували з «Дайтона Груп».

За даними журналістів, акаунт у соціальних мережах, з якого надходили погрози, і той, з якого потім заперечували причетність до них,  виявився одним і тим самим. Корбан свою причетність до забудови офіційно заперечував.

Ратушний розповідав, що зустрівся з президентом Зеленським особисто й повідомив про погрози. Відповідь, яку він процитував публічно: «Ну, він погрожував до призначення ж». Активіст відповів, що, судячи з плівок із кабінету тодішнього прокурора, Смирнов опікується інтересами Корбана й після призначення. На позицію президента це, за словами Романа, не вплинуло.

Деякий час він переховувався. Просив захисту у прокуратури. К

римінального провадження за фактом погроз так і не відкрили.

Перемога без святкування

27 червня 2020 року Київрада повернула ділянці площею 3,25 гектара в Протасовому Яру статус зелених насаджень. Активісти виграли перший раунд.

Далі були суди. Роман Ратушний вів їх методично, без гучних слів. У 2021 році Європейський суд з прав людини підтримав позицію активістів. Кожне рішення він обговорював публічно, пояснюючи людям юридичні деталі тоді, коли більшість медіа їх ігнорували.

Паралельно відбувалися вибори до Київради 2020 року. Роман балотувався від блоку Кличка, не будучи членом партії. Не пройшов. Повернувся до судів.

Позивний «Сенека»

24 лютого 2022 року Роман Ратушний  як і тисячі інших хлопців прийшов до військкомату добровольцем. Він сформував підрозділ з людей із середовища «Протасового Яру» і пішов на захист Києва. Потім були Суми, деокупація Сумщини та Харківщина.

Його позивний «Сенека», це від давньоримського філософа-стоїка, якого він читав. Той же Сенека, що писав: важливо не скільки ти живеш, а як.

В останньому бою, 9 червня 2022 року, він був у розвідувальному дозорі. Засідка. Роман полював за ворожим танком, що бив по піхоті. Той танк таки підбили, побратими бачили його на полі бою. Роман не повернувся…

Батько Тарас кілька днів не вірив у загибель. Документи сина з'явилися у ворожих пабліках. Тіло вдалося забрати лише за чотири дні, воно лежало у ворожому тилу, і пробитися туди одразу не було змоги.

Роману Ратушному навіки 24…

«Ти не посадив дерево, але відкрив парк»

18 червня 2022 року Київ люди масово прийшли на Майдан Незалежності попрощатися з ним. Сотні киян. Батько Тарас Ратушний вийшов до мікрофону і сказав синові останні слова:

«Ти змінив життя стількох людей. Ти не збудував будинок, але виплекав громаду. Не посадив дерево, але відкрив парк. Не дав життя власним дітям, але не лишився без нащадків».

Перед церемонією люди стояли на колінах із прапорами у Протасовому Яру, там де він ставив намети, де з ним намагалися «домовитись», де він виграв.

Що відбувається сьогодні

8 вересня 2022 року Київрада перейменувала вулицю Волгоградську на вулицю Романа Ратушного. 

Але боротьба за справедливість не закінчилася. Вона просто змінила форму. У березні 2026 року Північний апеляційний господарський суд частково скасував охоронний статус 16 із 20 гектарів заказника, це те, за що Роман судився роками. Забудовники не відступили. 14 квітня 2026 року той самий суд переглянув рішення і підтвердив законність заказника в повному обсязі, залишивши без задоволення апеляційну скаргу девелоперської компанії. Активісти кажуть: боротьба продовжується, справи в судах ще є, земля досі не викуплена містом.

Вулиця Романа Ратушного одна з небагатьох у Києві, названа на честь людини, яка ходила нею сама. Яка захищала місце, до якого вона веде. Яка загинула і продовжує вигравати суди через батьків, які вступили у справу замість нього.

Вахтанг Кіпіані, почувши про загибель, написав: «Роман Ратушний був моєю персональною надією на зміни в місті і країні. Русскіє вбили цю надію».